По закінченню війни, під час переходу до нової економіки в мирний час, приблизно 200 співробітників Tachikawa переїхали до новоствореного Tokyo Electro Automobile Co., який розпочав розробку електромобіля. Після війни багато оборонних підприємств Японії залишилися без роботи. Це стосувалося і авіабудівної компанії Tachikawa Aircraft Company, відомої літаками Ki-9, Ki-17, Ki-36. Літаки вона більше будувати не мала ні права, ні можливості і в TAC прийняли рішення будувати … компактні електромобілі під брендом \”Tama\”. Однією з причин цього була і крайня нестача бензину в той час, адже крім заборони на виробництво літаків, повоєнна Японія страждала від жорсткої нестачі палива – бензин видавали тільки по карткам.


У 1947 році компанії вдалося створити прототип 2-х місного вантажного автомобіля (вантажопідйомність 500 кг) з 4,5-сильним двигуном і новим дизайном кузова. Він був названий \”Tama\” за місцем, де була заснована компанія і нагадував вантажно-пасажирський пікап. Далі компанія створила свій перший легковий автомобіль. Авто з двома дверима та чотирма сидіннями мало максимальну швидкість 35 км/год та круїзний діапазон 65 км (за окрему плату).


Машини виглядали досить сучасно – передні фари були вмонтовані в крила, обводи вже відповідали принципам післявоєнного європейського дизайну, і обидва авто були доступні в бензинових і електричних версіях. Максимальна швидкість електрогрузовичка становила 34 км/год, пасажирської версії – 36 км/год, на одній зарядці машинки могли проходити до 65 км. У березні 1948 року автомобілі були продемонстровані міністерству транспорту і були оцінені дуже високо. На ділі, вони були гарні: компактні, верткі, легкі, економні – саме те, що потрібно для міста в небагатій на той момент країні.

\"\"

Колишні розробники літаків застосували безліч унікальних ідей при проектуванні та виробництві \”Tama\”, таких як змінний акумулятор і батарейні відсіки. Акумуляторний відсік знаходився у підлозі салону електромобіля. Всього було два таких відділи, розміщувалися по одному на кожній стороні. Кожна батарейна коробка була забезпечена роликами таким чином, щоб використані батареї могли швидко замінюватися свіжозарядженими. Завдяки такій інженерії \”Tama\” здобув найкращі відзнаки у тестах на продуктивність, проведених Міністерством торгівлі та промисловості.

\"\"
Але все-таки обидві версії залишилися лише прототипами. За ними пішла розробка більших моделей Tama Junior і Tama Senior. Остання в 1952 році поступила на конвеєр під новою назвою Prince Sedan – компанія була перейменована в Prince Motors, а вже і 1966 році стала частиною Nissan.

Характеристики електромобіля \”Tama\” 1947:
Загальна довжина / ширина / висота: 3200 / 1,270 / 1,650
Колісна база: 2000 мм
Маса: 1050 кг
Місткість: 4-місний
Круїзний діапазон на зарядку: 65 км
Двигун (36В): послідовно намотуваний DC, потужністю 3,3 кВт (4,5 к.с.)
Батареї (ємність): свинцево-кислотний акумулятор (40 В/162 А)
Найвища швидкість / економічна швидкість: 35 км/год – 30 км/год

{#Nissan Tama#}
ГалАвтоСвіт офіційний дилер Nissan у ЛьвовіНовиниЗадовго до Nissan LEAF: елекромобіль Tama 1947 року